Розгляд претензій працівників, що стосуються трудових відносин

Реалізація працівниками вимог, що стосуються трудових відносин

У разі порушення трудових прав, працівник може подати позов у суд з питань трудових спорів. Він також може подати скаргу в Державну інспекцію праці (PIP) або в інші установи, наприклад, податкову інспекцію, санітарно-епідемічний нагляд (sanepid) (наприклад, коли робоче місце не відповідає встановленим санітарно-гігієнічним нормам) та Бюро соціального страхування (наприклад, якщо працедавець не платить внески на соціальне страхування). Усе залежить від того, які конкретно права порушено.

Скарга в Державну інспекцію праці (PIP)

Серед питань, які порушуються в скаргах, можна назвати, зокрема, неправильності в договорах, порушення при виплаті заробітної плати (оплата "у конверті", недотримання встановлених договором термінів тощо), порушення правил, що стосуються добової норми праці тощо. Скарги слід подавати в Окружну інспекцію праці. Їх можна відправити звичайною або електронною поштою, факсом або принести особисто. Потрібно пам'ятати, що Державна інспекція праці розглядає лише скарги, що стосуються трудових договорів, і не контролює цивільно-правових договорів.
Зазвичай, Державна інспекція праці не розглядає анонімні скарги, тому що працівник повинен указати свої дані. Проте, він може зазначити, що хоче залишитися анонімним. У такому разі Державна інспекція праці зобов'язана зберігати його дані для власних потреб, і вони не будуть появлятися в жодних документах, доступ до яких може мати керівництво.
Скарга не підлягає оплаті і складається в довільній формі (не має зразка). Вимоги, яким вона повинна відповідати - прозорість (указання дати складення, хто та на кого складає скаргу – ім'я та прізвище/назва фірми, адреса головного офісу/місце проживання), коротке та конкретне описання ситуації, у якій були порушені трудові права, що потрібно відповідним чином підтвердити документально – наприклад, подавши копію трудового договору складеного з порушенням норм, електронні листи, які стосуються описуваних подій, аудіозаписи або фотографії.
У відповідь на скаргу інспектор праці проводить перевірку працедавця. Перевірка проводиться за рахунок Державної скарбниці. Інспектор праці зобов'язаний перевірити всі обставини, які заявник описав у скарзі, і, протягом 30 днів від дня її отримання, надати йому інформацію про хід перевірки та її результати. Ця інформація направляеться на адресу, указану заявником у скарзі.
На основі висновків, зроблених у ході перевірки, інспектор може:

На основі висновків, зроблених у ході перевірки, інспектор може:

прийняти постанову, у якій, наприклад, зобов'яже виплатити належну заробітну плату або інші виплати, належні працівнику;
подати післяконтрольний звіт, який зобов'яже працедавця виправити/урегулювати порушення, а також притягнути до відповідальності винних;
оштрафувати за вчинене правопорушення;
подати позов у суд з питань трудових спорів, наприклад, з метою встановлення трудових відносин (навіть всупереч бажанню заявника).

Про порушення дійсних норм інспектор негайно сповіщає в т.ч.:

Бюро соціального страхування – про порушення норм соціального страхування,
Управління фінансового контролю – про порушення норм податкового законодавства,
Поліцію або Прикордонну службу - про порушення норм працевлаштування іноземців.
Якщо результати перевірок не задовольняють позивача, він має право направити справу в суд.

Позовна заява в суд з приводу трудових спорів

Компетентним судом є суд, у юрисдикції якого працедавець-відповідач має юридичну адресу (у разі працедавця, який не є фізичною особою) або позвана фізична особа-працедавець, проживає. Позов можна також подати в суд, у юрисдикції якого виконується, виконувалася або повинна була виконуватися робота.
Здебільшого позови подаються в районний суд (наприклад, у разі встановлення наявності трудових відносин, оскарження звільнення, оскарження розірвання трудового договору без попереднього повідомлення); у справах, де сума позову перевищує 75 тисяч (за винятком вищеназваних), компетентним судом для подачі позову буде окружний суд.
Сума позову - це сума грошей, яку вимагає працівник. У разі з договорами на визначений термін це - сума зарабітної плати за період, який розглядається, але не більше ніж за рік, а в разі договору на невизначений термін - за один рік (ст. 231 ЦПК) (art. 231 KPC),
Позов слід подавати в термін, який залежить від характеру справи і становить, наприклад, 7 днів для оскарження звільнення, 14 днів, якщо працедавець розірвав трудовий договір без попереднього повідомлення, 3 роки в разі інших вимог працівників, наприклад, невиплати належної зарабітної плати.

Працівник звільняється від обов'язку нести судові витрати, проте:

У разі оскарження скарги, касаційної скарги або скарги про встановлення неправомірності правомочної постанови, стягується базова оплата в розмірі 30 злотих.
У справах, де сума позову перевищує суму 50 000 злотих, з позивача стягується пропорційна плата по позову в розмірі 5% суми позову, але не менше 30 злотих (ст. 96 ч. 1 п. 4 та 8 та ст. 35 Закону від 28.07.2005 р. «Про судові витрати в цивільних справах») (art. 96 ust 1 pkt 4 i 8 oraz art. 35 ustawy z dnia 28.07.2005 r. o kosztach sądowych w sprawach cywilnych). Якщо працівник не в змозі оплатити обов'язковий збір, він може подати в суд заяву про звільнення від сплати судових витрат (ст. 102 Закону) (art. 102ustawy).
Якщо справа буде програна, суд може зобов'язати працівника оплатити витрати, пов'язані з розглядом справи (наприклад, якщо позов був необґрунтованим).