Легалізація праці. Спрощена процедура

До спрощеної процедури зараховуються випадки, коли або дозвіл на працю зовсім не вимагається, або видача такого дозволу чи надання дозволу на тимчасове перебування та працю є можливими без надання висновку старости (тестування ринку праці).

Хто може працювати без дозволу на працю?

Польським законодавством передбачено цілу низку випадків, у яких виконання праці є можливим без отримання дозволу на працю. Частина звільнень залежить від характеру праці, інша частина - від виду права на перебування іноземця в Польщі.

Розпорядженням міністра праці та соціальної політики від 21 квітня 2015 р. У справі випадків, у яких надання іноземцеві виконування праці на території Республіки Польща допускається без необхідності отримання дозволу на працю Rozporządzenie Ministra Pracy i Polityki Społecznej z dnia 21 kwietnia 2015 r. w sprawie przypadków, w których powierzenie wykonywania pracy cudzoziemcowi na terytorium Rzeczypospolitej Polskiej jest dopuszczalne bez konieczności uzyskania zezwolenia na pracę передбачено можливіть надання іноземцю праці без дозволу, у випадку:

осіб які ведуть семінари, беруть участь у професійних стажуваннях, виконують дорадчі, контрольні функції або такі, що потребують окремого характеру кваліфикацій та вмінь у програмах, які виконуються в рамках заходів Європейського Союзу чи інших міжнародних допоміжних програмах, а також з позик отриманих урядом Республіки Польща (§ 1 ч. 1);
осіб, які є вчителями іноземних мов, які виконують працю в дитячих садочках, школах, установах, центрах, закладах підготовки вчителів або коледжах, про які згадано в законодавчих актах про освітню систему або в Добровольчих загонах праці (§ 1 ч. 2);
осіб, які є членами збройних сил або цивільного персоналу, що виконують працю в міжнародних військових структурах розміщених на території Республіки Польща, або які є іноземцями відрядженими з метою впровадження оборонних проектів, що проводяться на підставі договорів, котрих стороною є Республіка Польща (§ 1 ч. 3);
осіб, які є постійними кореспондентами закордонних засобів масової інформації, яким за зверненням відповідального редактора закордонної редакції чи агентства було надано акредитацію міністра відповідного в закордонних справах, однак тільки в межах професійної діяльності журналіста, яка виконується для даної редакції чи агентства (§ 1 ч. 4);
осіб, які індивідуально, або в колективах надають артистичні послуги, на протязі не більше 30 днів у календарному році (§ 1 ч. 5);
осіб, які протягом не більше ніж 30 днів у календарному році, читають нерегулярні лекції, виступають з доповідями або презентаціями окремої наукової чи артистичної вартості (§ 1 ч. 6);
осіб, які є спортсменами, що на протязі не більше ніж 30 днів у календарному році у зв’язку зі спортивними змаганнями виконують працю для суб'єкта, місцезнаходження якого міститься на території Республіки Польща (§ 1 ч. 7);
осіб, які виконують працю в зв’язку зі спортивними подіями міжнародного значення, відрядженими відповідною міжнародною спортивною організацією (§ 1 ч. 8);
осіб, які є священнослужителями, членами орденів чи іншими особами, що виконують працю в зв’язку з займаною релігійною посадою, у церквах і конфесійних об’єднаннях та національних міжцерковних організаціях, статус яких регулює міжнародний договір, положення про відносини Держави до церкви чи іншого конфесійного об’єднання або яке діє на підставі реєстрації в реєстрі церков і інших конфесійних об’єднань, їх правових особах чи організаційних підрозділах, а також які виконують працю в рамках виконування релігійної функції в інших суб’єктах, на підставі відрядження відповідним органом церкви або іншого конфесійного об’єднання чи його правової особи (§ 1 ч. 9);
осіб, які є студентами стаціонарної форми вищої освіти, що проходить в Республіці Польща або учасниками стаціонарної форми аспірантури, що проходить в Республіці Польща (§ 1 ч. 10);
осіб, які є студентами, що виконують працю в рамках професійного стажування, в рамках направдення до його проходження організацією-членом міжнародних об’єднань студентів (§ 1 ч. 11);
осіб, які є студентами, що виконують працю в рамках співпраці публічних служб працевлаштування та їх закордонних партнерів, якщо необхідність надання іноземцю виконання праці підтверджена відповідним органом з працевлаштування (§ 1 ч. 12);
осіб, які є студентами вищих шкіл або учнями професійних шкіл у державах-членах Європейського Союзу або державах Європейської економічної зони, що не є членами Європейського Союзу чи Швейцарської Конфедерації, які виконують працю в рамках професійної практики, що передбачена регламентом навчання або навчальною програмою, за умови отримання відрядження з вищої чи професійної школи на таку практику (§ 1 ч. 13);
осіб, які беруть участь у програмах культурного або освітнього обміну, програмах гуманітарної чи розвиткової допомоги або програмах праці студентів під час канікул, що організуються на підставі домовленості з міністром відповідним у справах праці (§ 1 ч. 14);
осіб, які є випускниками польських шкіл понадгімназійного рівня освіти, стаціонарної вищої освіти або стаціонарної форми аспірантури в польських ВНЗ, у наукових інститутах Польської академії наук або дослідних інститутах, що діють на підставі законодавства про дослідні інститути (§ 1 ч. 15);
осіб, які виконують працю як наукові працівники в суб’єктах, про які мова в нормативних актах про дослідні інститути (§ 1 ч. 16);
осіб відряджених іноземним роботодавцем на територію Республіки Польща, якщо вони зберігають місце постійного перебування за кордоном, на термін, що не перевищує 3 місяців на протязі календарного року, з метою: виконання монтажних, забезпечувальних робіт або ремонту поставленого технологічно комплектного обладнання, конструкції, машин чи іншого обладнання, якщо іноземний роботодавець є їх виробником/ здійснення отримання замовленого обладнання, машин, іншого устаткування або частин виготовлених польським підприємцем/ підготовки працівників польського роботодавця, який є одержувачем обладнання, конструкції, машин чи іншого устаткування згаданого в п. а, в плані його обслуговування або користування / монтаж та демонтаж стендів на ярмарках та догляду за ними, якщо експонентом є іноземний роботодавець, який для цього їх відрядив (§ 1 ч. 17);
осіб, які виконують працю для депутатів Європейського парламенту в зв’язку з виконуваною функцією 18);
осіб, які мають права передбачені нормативними актами прийнятими органами створеними на підставі Договору про асоціацію між Європейською Економічною Спільнотою та Туреччиною, укладеного в Анкарі 12 вересня 1963 р. (Офіційний Вісник ЄС L 217 від 29.12.1964, стор. 3685; Офіцийний Вісник ЄС Польський спеціальний випуск, розділ 11, т. 11, стор. 10) (§ 1 ч. 19);
осіб, які є громадянами Республіки Вірменії, Республіки Білорусь, Республіки Грузії, Республіки Молдови, Російської Федерації або України, що виконують працю не довше ніж протягом 6 місяців на протязі 12 місячного періоду, незалежно від кількості суб’єктів, які доручили їм працю, якщо до започаткування праці іноземця повітове управління праці, відповідне з огляду на місце постійного перебування чи місцезнаходження суб’єкта, який надає виконання праці, зареєстрував письмову заяву того суб’єкта про намір надання виконання праці, дату її започаткування та термін виконання праці, вид договору, яки становить підставу виконання праці та розмір винагороди брутто за працю, з повідомленням про відсутність можливості задоволення кадрових потреб на базі місцевого ринку праці та про ознайомлення з законодавством про перебування і працю іноземців, при чому дана праця виконується на підставі письмового договору на умовах вказаних у заяві (§ 1 ч. 20). Більше на цю тему Ви зможете прочитати в статті: Сезонна праця

Відповідно до ст. 87 ч. 1 Закону від 20 квітня 2004 р. Про просування зайнятості та установи ринку праці Ustawy z dnia 20 kwietnia 2004 r. o promocji zatrudnienia i instytucjach rynku pracy, іноземець має право виконувати працю на території Республіки Польща без дозволу на працю, якщо:

має статус біженця виданий у Республіці Польща (ст. 87 ч. 1 п. 1);
у Республіці Польща йому було надано доповнюючий захист (ст. 87 ч. 1 п. 2);
має дозвіл на постійне перебування в Республіці Польща (ст. 87 ч. 1 п. 3);
має дозвіл на перебування в Республіці Польща довгострокового резидента Європейського Союзу (ст. 87 ч. 1 п. 4);
має згоду на перебування з гуманітарних причин (ст. 87 ч. 1 п. 4a);
має дозвіл на тзв. толероване перебування в Республіці Польща (ст. 87 ч. 1 п. 5);
користується тимчасовим захистом у Республіці Польща (ст. 87 ч. 1 п. 6);
є громадянином держави-члена Європейського Союзу (ст. 87 ч. 1 п. 7);
є громадянином держави-члена Європейської економічної зони, яка не є членом Європейського Союзу (тобто Ісландії, Норвегії та Ліхтенштейну) (ст. 87 ч. 1 п. 8);
є громадянином держави, яка не є стороною договору про Європейську економічну зону, який може користуватися свободою пересування осіб на підставі договору укладеного цією державою з Європейською Спільнотою та її державами-членами (ст. 87 ч. 1 п. 9);
є членом сім’ї іноземця, про якого мова в п. 8-10, або є нащадком подружжя того іноземця, віком до 21 року або таким, що перебуває на утриманні цього іноземця чи його подружжя або є батьками того іноземця чи його подружжя, який перебуває на утримується того іноземця або його подружжя (ст. 87 ч. 1 п. 10);
є особою, про яку мова в ст. 19 ч. 2-3 Закону від 14 липня 2006 р. про в’їзд на територію Республіки Польща, перебування та виїзд з тієї території громадян держав-членів Європейського Союзу та членів їх сімей Ustawy z dnia 14 lipca 2006 r. o wjeździe na terytorium Rzeczypospolitej Polskiej, pobycie oraz wyjeździe z tego terytorium obywateli państw członkowskich Unii Europejskiej i członków ich rodzin (тобто зберігає право на перебування члена сім’ї, який не є громадянином ЄС, у випадку: 1) смерті громадянина ЄС, якщо іноземець перебував з ним на території Республіки Польща протягом терміну не коротшого одного року перед днем смерті громадянина ЄС; 2) розлучення або визнання шлюбу з громадянином ЄС недійсним, якщо: а) шлюб тривав не коротше 3 років до моменту порушення провадження про розірвання шлюбу або визнання шлюбу недійсним, у тому числі рік під час перебування громадянина ЄС на території Республіки Польща, або b) будучи колишнім подружжям громадянина ЄС виконує опіку над його дітьми, на підставі домовленості між колишніми членами подружжя або на підставі рішення суду, або с) в користь такого свідчать істотні обставини, в тому числі пов’язані з зазнанням насильства в сім’ї під час перебування в шлюбі, або d) як колишній другий з подружжя громадянина ЄС має право зустрічатися з неповнолітньою дитиною, на підставі домовленості між колишніми членами подружжя або на підставі рішення суду, коли з домовленості або рішення виникає, що зустрічі проходять на території Республіки Польща. У разі смерті або виїзду громадянина ЄС з території Республіки Польща, дитина громадянина ЄС, яка перебуває й навчається в школі або в ВНЗ на цій території та один з батьків який опікується дитиною, без огляду на громадянство, зберігають право на перебування до часу завершення дитиною навчання в школі чи ВНЗ) (ст. 87 ч. 1 п. 11);
має дозвіл на тимчасове перебування, про яке мова в ст. 114 ч. 1 (єдиний дозвіл на перебування та працю), ст. 126 (дозвіл на тимчасове перебування та працю для іноземця, який виконує функцію в правлінні фірми, часткою чи акціями якої він не володіє), ст. 127 (дозвіл на тимчасове перебування з метою виконування праці в професії, в якій необхідні високі кваліфікації) або ст. 142 ч. 3 (дозвіл на тимчасове перебування з метою ведення підприємницької діяльності) Закону від 12 грудня 2013 р. Про іноземців Ustawy z dnia 12 grudnia 2013 r. o cudzoziemcach – на умовах передбачених у тому дозволі (ст. 87 ч. 1 п. 11a);

З огляду на вид права на перебування від обов’язку отримання дозволу на працю звільняється іноземець (ст. 87 ч. 2), який:

має на території Республіки Польща дозвіл на тимчасове перебування виданий у зв’яку з обставинами передбаченими ст. 144 (дозвіл на тимчасове перебування з метою навчання на вищій стаціонарній освіті), ст. 151 ч. 1 або 2 (дозвіл на тимчасове перебування з метою ведення наукових досліджень), ст. 158 ч. 2 п. 1 або 2 (дозвіл на тимчасове перебування для членів сім’ї громадян Республіки Польща), ст. 161 ч. 2 (дозвіл на тимчасове перебування для членів сімей після розлучення, сепарації подружжя або смерті іноземця), ст. 176 (дозвіл на тимчасове перебування для жертв торгівлі людьми) або ст. 186 ч. 1 п. 3 або 4 (дозвіл на тимчасове перебування для іноземця, який має дозвіл на перебування довгострокового резидента ЄС, наданий іншою державою-членом Європейського Союзу та членами його сім’ї) Закону від 12 грудня 2013 р. Про іноземців Ustawy z dnia 12 grudnia 2013 r. o cudzoziemcach (ст. 87 ч. 2 п. 1), а також другий з подружжя іноземця з таким статусом перебування, який має дозвіл на тимчасове перебування на території Республіки Польща в зв’язку з укладенням шлюбу (ст. 87 ч. 2 п. 2);
який є другим з подружжя громадянина Польщі або іноземця, про якого мова в ст. 87 ч. 1 п. 1-6 (тобто іноземця, який має статус біженця, наданий у Республіці Польща; іноземця, якому надано доповнюючий захист у Республіці Польща; іноземця, який має дозвіл на постійне перебування в Республіці Польща; іноземця, який має дозвіл на перебування довгострокового резидента Європейського Союзу в Республіці Польща; іноземця, який має згоду на перебування з гуманітарних причин в Республіці Польща; іноземця, який має згоду на толероване перебування в Республіці Польща або користується тимчасовим захистом у Республіці Польща), має дозвіл на тимчасове перебування на території Республіки Польща наданий у зв’язку з укладенням шлюбу (ст. 87 ч. 2 п. 2);
є нащадком до 21 року або залишається на утриманні громадянина Польщі чи іноземця, про якого мова в двох вищенаведених пунктах, чи на утриманні іноземця, який має статус біженця, наданий у Республіці Польща; іноземця, якому надано доповнюючий захист у Республіці Польща; іноземця, який має дозвіл на постійне перебування в Республіці Польща; іноземця, який має дозвіл на перебування довгострокового резидента Європейського Союзу в Республіці Польща; іноземця, який має згоду на перебування з гуманітарних причин в Республіці Польща; іноземця, який має згоду на толероване перебування в Республіці Польща або користується тимчасовим захистом у Республіці Польща, при чому, такий нащадок (згаданий у ст. 2 ч. 1 п. 8 b) має дозвіл на тимчасове перебування на території Республіки Польща (ст. 87 ч. 2 п. 3);
має дозвіл на тимчасове перебування на території Республіки Польща, наданий на підставі ст. 159 ч. 1 (дозвіл на тимчасове перебування для членів сімей іноземців) Закону від 12 грудня 2013 р. Про іноземців Ustawy z dnia 12 grudnia 2013 r. o cudzoziemcach (ст. 87 ч. 2 п. 4);
перебуває на території Республіки Польща на підставі проставленого штампу, яким підтверджено подання заяви на надання дозволу на тимчасове чи постійне перебування (ст. 108 ч. 1 п. 2 або ст. 206 ч. 1 п. 2 Закону від 12 грудня 2013 р. Про іноземців Ustawа z dnia 12 grudnia 2013 r. o cudzoziemcach або на підставі штампу проставленого в документі подорожі, яким підтверджено подання заяви на надання дозволу на перебування довгострокового резидента Європейського Союзу, якщо безпосередньо перед поданням заяви його було звільнено від обов’язку отримання дозволу на працю на підставі одного з чотирьох вищенаведених пунктів (ст. 87 ч. 2 п. 5);
має дійсну Карту поляка (ст. 87 ч. 2 п. 6);
клопочеться про надання статусу біженця, або який є одним з подружжя, від імені якого було подано заяву на надання статусу біженця, за умови отримання посвідчення виданого на підставі ст. 36 Закону від 13 червня 2003 р. Про надання іноземцям захисту на території Республіки Польща Ustawa z dnia 13 czerwca 2003 r. o udzielaniu cudzoziemcom ochrony na terytorium Rzeczypospolitej Polskiej (ст. 87 ч. 2 п. 7);
має право перебувати та виконувати працю на території держави-члена Європейського Союзу або Європейської економічної зони, яка не є членом Європейського Союзу або Швейцарської Конфедерації та яка працевлаштована роботодавцем, місцезнаходження якого міститься на території тої держави та він тимчасово відряджений цим роботодавцем з метою надання послуг на території Республіки Польща (ст. 87 ч. 2 п. 8);
стосовно якого міжнародні договори або інші положення допускають виконання праці без необхідності отримання дозволу 87 ч. 2 п. 9);

Хто не потребує висновка старости (тестування ринку праці) для отримання дозволу на працю?

Відповідно до повідомлення Міністра праці та соціальної політики від 30 грудня 2014 р. У справі оприлюднення зведеного тексту Розпорядження Мінистра праці та соціальної політики в справі визначення випадків, у яких дозвіл на працю іноземця видається без огляду на детальні умови видачі дозволів на працю іноземців Obwieszczenie Ministra Pracy i Polityki Społecznej z dnia 30 grudnia 2014 r. w sprawie ogłoszenia jednolitego tekstu rozporządzenia Ministra Pracy i Polityki Społecznej w sprawie określenia przypadków, w których zezwolenie na pracę cudzoziemca jest wydawane bez względu na szczegółowe warunki wydawania zezwoleń na pracę cudzoziemców, як характер прийнятої праці, так і ситуація самого іноземця можуть становити про відсутність необхідності клопотання про висновок старости. Заяву про дозвіл на працю або заяву на єдиний дозвіл на перебування та працю без висновка старости можна подати у випадку:

особи, яка є членом сім’ї працівника дипломатичного представництва, консульської установи, міжнародної організації або їх представництва, який виконує працю в Республіці Польща на підставі договорів та міжнародніх домовленостей (§ 2. ч. 1);
особи, яка виконує працю приватної дамашньої служби працівників дипломатичних представництв, консульських установ, міжнародних організацій або їх представництв (§ 2. ч. 2);
особи, яка має права передбачені нормативними актами прийнятими органами створеними на підставі Договору про асоціацію між Європейською Економічною Спільнотою та Туреччиною, укладеного в Анкарі 12 вересня 1963 р. (Офіційний Вісник ЄС L 217 від 29.12.1964, стор. 3687; Офіцийний Вісник ЄС Польський спеціальний випуск, розділ 11, т. 11, стор. 10) (§ 2 ч. 3);
іноземця уповноваженого представляти іноземного підприємця в його відділенні або представництві розміщеному на території Республіки Польща (§3 ч. 1);
громадянина Республіки Вірменії, Республіки Білорусь, Республіки Грузії, Республіки Молдови або України, який виконує праці з догляду та піклування або як домашня служба для фізичних осіб у домашньому господарстві (§3 ч. 2) (стосується домашньої служби, опікунок до дітей, опікунок до старших осіб і т. і.);
громадянина Республіки Вірменії, Республіки Білорусь, Республіки Грузії, Республіки Молдови або України, який у період безпосередньо перед поданням заяви на видачу дозволу виконував працю не коротше ніж протягом 3 місяців для одного суб’єкта та на одній посаді, на підставі договору укладеного в письмовій формі, якщо до прийняття праці іноземцем повітове управління праці, відповідне з огляду на місце постійного перебування або місцезнаходження суб’єкта, який надав виконування праці, зареєстрував письмову заяву того суб’єкта про намір надання виконання праці цьому ж іноземцю – за умови надання зареєстрованої заяви та договору і документів, якими підтверджено оплату внесків на соціальне страхування, якщо такі вимагалися в зв’язку з виконуванням праці (§3 ч. 3) Більше на цю тему в статті Сезонна праця;
іноземця – тренера спорту або спортсмена, який виконує працю для спортивних клубів та інших суб’єктів, статутна діяльність яких охоплює поширення фізичної культури та спорту (§3 ч. 4);
лікаря та лікаря-дентиста, який проходить навчання або реалізує програму спеціалізації на підставі норм законодавства про спеціалізацію лікарів та лікарів-дентистів (§3 ч. 5);
у випадку, коли виконувана іноземцем у рамках наданої праці професія або вид наданої йому праці вміщені в перелік, про який мова в ст. 10 ч. 4 п. 1 Закону від 20 квітня 2004 р. Про просування зайнятості та установи ринку праці Ustawy z dnia 20 kwietnia 2004 r. o promocji zatrudnienia i instytucjach rynku pracy (професія в якій іноземець має виконувати працю або вид праці, яка має бути йому надана, вміщена в список визначений воєводою відповідним з огляду на основне місце виконання праці) (ст. 88c ч. 3 п. 1 Закону від 20 квітня 2004 р. Про просування зайнятості та установи ринку праці Ustawа z dnia 20 kwietnia 2004 r. o promocji zatrudnienia i instytucjach rynku pracy – у випадку дозволу на працю та ст. 114 ч. 3 Закону від 13 червня 2003 р. Про іноземців Ustawy z dnia 13 czerwca 2003 r. o cudzoziemcach – у випадку дозволу на перебування та працю.

Окрім того, відповідно до ст. 88с Закону від 20 квітня 2004 р. Про просування зайнятості та установи ринку праці Ustawа z dnia 20 kwietnia 2004 r. o promocji zatrudnienia i instytucjach rynku pracy, воєвода видає дозвіл на працю (але не дозвіл на перебування та працю) без висновка старости, у випадку іноземця, який:

протягом 3 річного періоду перед поданням заяви на видачу дозволу на працю закінчив школу або ВНЗ з місцезнаходженням на території Республіки Польща або іншої держави ЄС, а також Ісландії, Ліхтенштейну, Норвегії або Швейцарської Конфедерації (ст. 88c ч. 8 п. 1) (на практиці саме цю норму найчастіше використовують випускники вищої нестаціонарної освіти);
протягом 3 років перед поданням заяви на видачу дозволу на працю легально перебував на території Республіки Польща, за винятком випадків передбачених у ст. 110 Закону від 13 червня 2003 р. Про іноземців, а перебування було безперервним у розумінні ст. 64 ч. 4 Закону від 13 червня 2003 р. Про іноземців (ст. 88c ч. 8 п. 2) (практично подібне означає, що ні один виїзд іноземця з Польщі не був довшим ніж 6 місяців, натомість загальний час перебування поза Польщею був на протязі цих 3 років не довшим ніж 10 місяців);
у випадку продовження терміну дозволу на працю (ст. 88c ч. 3 п. 2 Закону від 20 квітня 2004 р. Про просування зайнятості та установи ринку праці ustawy z dnia 20 kwietnia 2004 r. o promocji zatrudnienia i instytucjach rynku pracy – або на перебування та працю (ст. 114 ч. 3 п. 2 Закону від 12 грудня 2013 р. Про іноземців Ustawa z dnia 12 grudnia 2013 r. o cudzoziemcach) на цих же самих умовах та в цього ж самого роботодавця.

Крім того, потрібно пам’ятати, що воєвода видає дозвіл на працю або надає дозволи на перебування та працю, якщо розмір зарплати визначеної у договорі з іноземцем не є нижчим від зарплати працівника, який виконує працю подібного типу або на подібній посаді. На жаль, на практиці дані про зарплати не є загальнодоступними.